Батьківська сторінка
Ласкаво просимо, Дорогі Батьки!
Ми дуже раді гостям і відвідувачам!
Пам'ятайте, Ви є першими вихователями для дитини і Ви закладаєте основи фізичного розвитку і психічної стійкості дітей!
«Маленька зернина, посіяна в людські душі у роки дитинства, стає в зрілі роки могутнім деревом. Усе залежить від того, яку зернину ми посіємо і в який грунт…»
В.О. Сухомлинський
Успіхів Вам і удачі! Ми впевнені - разом у нас все вийде!
Батьки і діти
Одвічна тема — це батьки і діти,
Де всюди поруч радість і жура.
Тут завжди є причина порадіти
І місце є для щастя і добра.
Тут почуття безмежні, наче море,
Байдужості й лукавості нема.
Тут ділять порівно і щастя, й горе.
Та іноді вкриває щось пітьма…
Десь губиться тоді любов і ласка,
В стосунках добрих чорний кіт пробіг.
Зникає з поля зору гарна казка
І смуток через серце переліг.
Батьки і діти… І таке буває…
Та треба все ж прийти до джерела,
Де біг свій все на світі починає
І, де любов найпершою була.
Вона підкаже, як це врятувати,
І повернути на круги своя.
Бо та любов, яку дарує мати,
Це пристань найбезпечніша твоя.
Що б не було, та треба все стерпіти
І зважити, й пробачити не раз…
Бо найдорожчі — це батьки і діти.
А все останнє хай розсудить час.
Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це — сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти…
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда і без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває
Й запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж!
Виховання
Як ми, батьки, ображаємо своїх дітей?
Сьогодні у наших дітей є все – одяг, іграшки, їжа, книги, комп’ютер …. Але, чи достатньо цього для повноцінного і гармонійного розвитку малюка?
Ні, не достатньо. Іноді дорослі запитують, ну що ж йому ще потрібно?
А потрібно-то зовсім небагато – батьківська любов і ласка. Саме її – батьківську любов і ласку дитина не завжди відчуває, не завжди отримує.
Все, що ми вкладаємо в наших дітей все, що ми робимо для них, повертається в цей світ і для нас, зокрема, сторицею.
Але іноді в пориві гніву ми батьки ображаємо своїх дітей. Ми можемо сильно поранити ще не зміцнілу дитячу душу. Словом можна вилікувати, а можна і вбити!
Часто ми батьки ображаємо своїх дітей тоді, коли:
1. Не розуміємо їх або не хочемо зрозуміти
- Мамо, я люблю Олю, а вона не звертає на мене уваги. Що мені робити? - Запитала дитина.
- Відстань, таких Оль у тебе ще в житті буде мільйон. Теж мені проблему знайшов! - Відмахнулася мама.
А для дитини це проблема, велика проблема. І хто знає, як відгукнутися потім слова мами.
Написано про хлопчика, але це стосується як хлопчиків, так і дівчаток в однаковій мірі.
2. Не підтримуємо свого малюка
Якщо з першого разу, щось не виходить, не сваріть дитину, а підтримайте його. Постійно повторюйте своїм дітям слова заохочення, слова схвалення, подяки.
«Я знаю, ти все зробиш правильно. У твоєму сердечку стільки любові, саме вона допоможе тобі подолати всі перешкоди »
«Я знаю, ти не любиш заподіювати біль іншим. І постараєшся знайти спосіб бути корисним! »
«Ти впорався, молодець. Розумниця. Я тебе дуже люблю! »
Такі слова допомагають малюкові, вселяють у нього впевненість у своїх силах. Пам’ятайте, що підтримка і схвалення батьків у важкі періоди, допомагає дитині повірити в себе, окрилює його.
Через деякий час ви помітите, що ваш малюк став швидше збирати іграшки, швидше й акуратніше вдягатися, менше смітити. А з часом така поведінка стане звичкою
3. Коли порівнюємо його з братами і сестрами, або сусідськими дітьми
- «Який розумник Сергій, він так гарно грає на піаніно, знає всі гами. А в тебе руки-крюки, не можеш потрапити на потрібні клавіші! »
Як ви думаєте, що при цьому відчуває дитина?
Образу на себе, на Вас, на весь білий світ і обпалюючу ненависть до Сергійка. І якщо дитина фізично сильніше Серьожі, то при кожному зручному випадку буде його бити. Мама ж буде в повному подиві, звідки така неприязнь?
Та до того ж подібні порівняння підрізають «крила» дитини, вселяють невпевненість у собі у своїх силах. Іноді провокують бажання зробити щось на зло дорослим.
4. Коли насміхаються, ображаємо словами
Дорослі повинні добре розрізняти гумор і насмішку. Гумор – коли смішно і весело всім. А насмішка – коли всі навколо сміються, а маляті дуже боляче від цього.
Не можна насміхатися над дитиною, цим ви провокуєте його покинутість. Поки дитина маленька він буде плакати, коли трохи підросте – з однолітками буде битися, дорослим – грубити і робити різні капості.
5. Коли ігноруємо дитини, не розмовляємо з ним, не дивимося в його сторону
Це найстрашніше, для дитини. Він відчуває себе знедоленим, самотнім, нікому не потрібним.
Краще візьміть малюка на руки, обійміть, поцілуйте. Він так потребує ваших тілесних дотиках, Вашої любові й ласці.
Постарайтеся більше часу проводити зі своїм малюком, разом читати цікаві книги, разом грати, разом ходити на прогулянку в парк чи в дитячий театр.
Знайте, що Ваше маленьке диво любить вас тільки тому, що ви – найдорожчі для нього люди, його мама і тато.
Бесіди
Бесіда — це одна з форм спілкування дорослих і дітей. Вона доступна для дитячого розуміння, бо дає можливість дитині бути активною, задавати відразу запитання, чути на них відповіді і пояснення дорослих. Дає можливість посперечатися, з чимось погодитись, а в чомусь засумніватись. Бесіда розкриває перед дитиною широкі горизонти пізнання нового, важливого для неї, досі невідомого і цікавого. При такій формі спілкування діти і дорослі стають ближче один до одного, розкриваються душею і не тільки збагачують свої знання, а й пізнають самих себе, роблять правильні висновки, стають мудрішими, починають прислухатися до думки дорослих.
Батьки і діти — різні вікові групи і між ними в усі віки траплялись непорозуміння, бо старшим здається, що вони все знають і від своїх нащадків вимагають незаперечного виконання всіх канонів, які вони створили у цьому світі. У старших є досвід і мудрість, яких вони набули, набивши на лобі не одну і не дві ґулі. І їм обов’язково хочеться, щоб молоді вчились на чужих помилках, а самі помилок не робили і не набивали болючих гуль на своїх лобах. А молодим хочеться простору для польоту і вони летять у світ довірливо і невпевнено, роблячи ці помилки, щоб набути свого досвіду і своєї мудрості. Та й час постійно змінюється, відкривається людині нове бачення світу, своя мудрість, сучасна мораль та інші горизонти. Старші хочуть постійно оберігати, а молоді — позбутися опіки. Тому і виникають часто між батьками і дітьми різні непорозуміння. Та все це ще нічого. Завжди можна знайти компроміс, щоб були і «кози цілі, і вовки ситі». Але найстрашніше те, що часом стосунки між батьками і дітьми заходять у глухий і темний кут, з якого ніхто не може , а скоріше не хоче, знайти виходу. І в основі цих подій лежить зло, ненависть, заздрість, безпросвітна лінь, ненажерливість, словом, усі смертні гріхи людського буття, які поглинають найкращі почуття людини. І тоді нема в душі щирості, ласки, доброти, ніжності і найбільшого — великої людської любові, яка змінює людину і світ на краще. А затим приходить біда дорослим і дітям.
Людині треба вчитись бути мудрою, щоб уміти своєчасно змінити гнів на милість, простити і по-іншому глянути на ті обставини, в яких вона опинилась. Людині постійно потрібно вчитись жити між людьми, вдосконалювати свій характер, плекати паростки любові і доброти. І це стосується як молодих, так і старших. А молоді батьки, які тільки-тільки зустрілись зі своїми новонародженими дітками і ще не все уміють, і не все знають, повинні багато читати, звертатись до науки педагогіки та психології і придивлятись та прислухатись до вічної народної мудрості щодо виховання своїх дітей, щоб виростити їх добрими та мудрими, люблячими та щирими, розумними та сміливими, і головне — здоровими душею і тілом, бо поки діти малі — все залежить від батьків. Що закладуть батьки у серце і душу дитини, такою вона і піде у білий світ. А світ наш складний і багатогранний, у ньому нелегко знайти свою стежину, щоб прожити життя в гармонії з природою і людьми, щоб виконати головну місію, з якою людина приходить на Землю — нести у світ доброту і любов. Тому мені хочеться поговорити сьогодні саме про виховання дітей у сім’ї, у тому наймилішому, затишному і теплому родинному гніздечку, з якого усі ми вилетіли у свій час.
Берегите своих детей, их за шалости не ругайте.
Зло своих неудачных дней никогда на них не срывайте.
Не сердитесь на них всерьез, даже если они провинились,
Ничего нет дороже слез, что с ресничек родных скатились.
Если валит усталость с ног совладать с нею нету мочи,
Ну а к Вам подойдет сынок или руки протянет дочка.
Обнимите покрепче их, детской ласкою дорожите
Это счастье - короткий миг, быть счастливыми поспешите.
Ведь растают как снег весной, промелькнут дни златые эти
И покинут очаг родной повзрослевшие Ваши дети.
Перелистывая альбом с фотографиями детства,
С грустью вспомните о былом, о тех днях, когда были вместе.
Как же будете Вы хотеть в это время опять вернуться
Чтоб им маленьким песню спеть,
Щечки нежной губами коснуться.
И пока в доме детский смех, от игрушек некуда деться,
Вы на свете счастливей всех,
берегите, пожалуйста, детство!!!
Коментарi